НЕ СПІЗНІТЬСЯ У БАТЬКІВСЬКУ ХАТУ. Григорій NEPYIVODA. ‪@ПісніВалентиниШЕВЧЕНКО‬

Пісня про батьків і батьківську хату... Спонукає душу плакати... Як часто ми не встигаємо сказати найважливіші слова батькам, а потім стає пізно... #піснівалентинишевченко #українськамузика #пісніпробатьків #батьківськахата #найкращіукраїнськікліпи #українськіхіти Composer: Валентина Шевченко   / consonella   Lyricist: Валентина Шевченко   / consonella   Arranger Станіслав В'юнник   / cj.stass   Recording Сергій Єгоров   / egorov.studio   Video director: Валентина Шевченко Video Володимир Яценко   / vladimir.jacenko   Back-vokal - Юрій М'яло ________ © 2014/2024 Не спізніться у батьківську хату. Григорій NEPYIVODA. 1. Я приїхав в хату, де колись родився, Але зрозумів, що, мабуть, я спізнився. У дворі на матуся більше не стрічає, Й сивочолий батько вже не обнімає. Де ж я був раніше? Чом згадав лиш зараз, Те, що в мене є святий, надій захист? Тут душевний спокій… Тут дитинством пахне… І в домівку рідну моє серце прагне. Приспів: Батьківська хата – мій оберіг, Якби раніше знати я міг, Те, що рідні вікна світять у світи, Де в життєвім вирі десь блукаєш ти. 2. Ось мій перший зошит. В ньому дві п’ятірки, Он старі санчата, в яких спускався з гірки. І маленьке ліжко, де не спав ночами, Доки не почую колискову мами. Он в кутку ікона, де за мене мама Тихо Богородицю просила вечорами. Чорно-біле фото, де я посміхався… Й лист, де батько пише: «Сину, повертайся!» Приспів( той самий) 3. Вишита сорочка рідними руками, Це ж для мене мама вишила ночами. Ось листи коханій – юності відлуння І портрет, де тато з мамою ще юні. Я перед портретом стану на коліна І в своєму серці визнаю провину. Ви пробачте, мамо…Ви пробачте, тату, Що не встиг в житті важливих слів сказати. Приспів( той самий)